«Все таки маю, маю надію: О.Берднику - 95»

 

"Мрію про незвичайну празоряну дію...

Де, і для кого і з ким?

Вітер повіє, мрію розвіє,

ніби легесенький дим...

Все таки маю, маю надію...

Ой та надія, мрія пташина,

В небо навіки, навіки полине..."

О. Бердник

Народився Олесь Павлович Бердник 27 листопада 1926 року в селі Вавилове Снігурівського району Херсонської округи (нині Миколаївської області). Батько письменника Павло Трохимович Бердник був сільським ковалем, так само як його батько і дід, мати Марія Василівна — проста селянка. 

Учасник Другої світової війни (1943–1945), був поранений. Демобілізувався в 1946 році. Закінчив екстерном 7 класів середньої школи. В 1946–1949 роках — театральну студію при театрі імені І.Франка (місто Київ).

У 1949 році заарештований за звинуваченням у «зраді Батьківщини», а в 1950-го році засуджений за статтею 5410 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Відбував покарання на Півночі та в Казахстані.

Повернувся в Україну, розгорнув літературну діяльність, член СПУ з 1957 року. Став популярним українським письменником-фантастом: до 1972 року вийшло біля 20-ти його фантастичних романів і повістей. Перша збірка фантастичних повістей "Поза часом і простором" вийшла у 1957 році. Великою популярністю користувалися також його статті й лекції з футурології.

Наукова фантастика Олеся Бердника – це яскравий приклад нового мислення, що відкриває шлях до самопізнання, усвідомлення себе частиною великої духовної нації. 

З 1974 року Олесь Бердник домагався дозволу виїхати з СРСР.

6 березня 1979 Бердника було заарештовано за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації й пропаганди». З моменту арешту Бердник розпочав голодування. Рідні дізналися про арешт Бердника лише через два тижні.

У 1987 році Олесь Бердник заснував громадську організацію "Ноосферний фронт «Зоряний ключ», мета якої — «збереження духовних цінностей народів і племен, набутих у віках тяжкої космоісторії, які безповоротно втрачаються і девальвуються в круговерті псевдоцивілізації».

16 грудня 1989 році обраний провідником гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка», видає газети «Свята Україна», «Згода».

 Твори письменника виходили в США, Канаді, Польщі, Японії, Чехії, Німеччині. 

18 березня 2003 року Олесь Бердник пішов з життя. Похований у с. Гребені Київської області, на території своєї дачі.

Був нагороджений орденом «За мужність» I ст. (8 листопада 2006)— за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).