"Ніч. Світанок. День"

Сьогодні вся планета сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту. Голокост (Шоа) – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни лише за етнічну приналежність.

Скільки болю прожито або так і не пережито людьми, які стали в'язнями концтаборів. Скільки слів сказано та написано про них.

Сьогодні хочеться звернути увагу на книгу Елі Візеля "Ніч. Світанок. День". Елі Візель отримав Нобелівську премію миру за постійну боротьбу за пам’ять про Голокост. Його книги ста­ли свід­чен­нями про од­ну з най­страш­ніших тра­гедій ХХ сто­ліття.  

Бай­ду­жість Бо­га до люд­ських страж­дань і смер­ті, зне­віра лю­дей та вод­ночас їх­ні спо­ді­ван­ня на гу­ман­не до се­бе став­лен­ня - на­скріз­на те­ма його тво­рів. Як зазначав сам письменник: «Ти­ша Бір­кенау - це ін­ша ти­ша, не схо­жа на жод­ну. В ній кри­ки, при­ду­ше­ний ше­піт мо­лит­ви ти­сяч люд­ських іс­тот, при­ре­чених зник­нути в тем­ря­ві безі­мен­ності, це без­край­ній по­піл і прах. Мов­чання лю­дя­ності в хо­рі не­людів. Мерт­ва ти­ша в хо­рі смер­ті. Віч­не мов­чання під не­бе­сами, що зга­сають». 

Зазначається, що найбільш відомою є перша частина трилогії – "Ніч". Це історія життя самого Елі Візеля та його родини, яких восени 1944 року відправили з румунського містечка Сигіт до Аушвіцу. Книгу перекладено десятками мов світу. "Світанок" розповідає про страшні випробування, через які проходить людська душа, коли на неї покладається обов’язок бути катом. "День" – остання частина трилогії, герой якої вижив у концтаборі й ані на мить не відпускає пам’ять про минуле.