"Україна в іменах:Микола Костомаров"

       

Костомаров Микола Іванович (псевдонім Ієремія Гапка) - видатний український історик, етнограф та письменник. Він народився 16 травня 1817 року у Юрасівці Острогозького повіту Слобідсько-Української губернії (нині Ольховатський район Воронезької області). 

В 1832 році М.Костомаров позбувся кріпацької залежності. Вчився у Воронезькій гімназії. У 1836 році закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. В грудні 1837 року склав іспити на звання кандидата, після чого вступив на військову службу юнкером до Кінбурнського драгунського полку. З 1840 року Микола Іванович розпочав підготовку до складання іспитів на ступінь магістра історичних наук, які успішно витримав і одержав дозвіл писати дисертацію. Першу дисертацію "Про причини і характер унії в Західній Росії" подав до захисту в 1841 році, але з огляду на протест церковної влади її було вилучено й знищено.

Протягом 1844 - 1847 років вчителював у Віленській та 1-й Київській гімназіях, а згодом був ад'юнктом кафедри російської історії в Київському університеті та інституті шляхетних дівчат.

Оцінюючи науковий доробок М.Костомарова, Рада Київського університету в 1864 році присвоїла йому вчений ступінь доктора російської історії. У 1876 році Миколу Івановича було обрано членом кореспондентом Російської академії наук.

М.Костомаров - основоположник народницького напрямку в українській історіографії. Він обстоював самостійність української нації та своєрідність українського історичного розвитку, що, на його думку, був виразом вільнолюбного демократичного руху народу.

Помер Костомаров Микола Іванович 19 квітня 1885 року у Петербурзі та похований на Волковському кладовищі.