"І будуть люди на землі"
Ще до війни цей твір Анатолія Дімарова став активно запитуваним. Не в останню чергу посприяла цьому недавня екранізація роману, яка здобула визнання першої в Україні не просто родинної, а й історичної саги.
В нашій рубриці "Книжка від читача" поділимося лише одним, але найяскравішим відгуком: "Що відбувається з народом, який не воліє знати свою історію? Він втрачає пам'ять, він втрачає себе, він зникає.
А що ми знаємо про свою історію? Зовсім мало: кілька історичних фактів та їх наслідків. Хтось свідомо уникає знати більше, посилаючись на те, що історія України - це цілковито про тяжку долю пригнобленого народу. А хтось шукає правду в літературі.
.jpg)
Початок ХХ століття, полтавське мальовниче село як уособлення України із щоденними клопотами селян, їхніми звичаями, думками, почуттями, вчинками та прагненнями.
Хазяїн і його земля. Вона ж так любить, щоб біля неї по-людськи ходили - тоді й родитиме, це його праця, він такий жадібний до роботи. Його оселя. Його сім'я. Він так ґарує, що вистачить до самої смерті і йому, і його дітям, і його онукам. Йому все мало, все не вистачає.
А десь там на півночі відбувається більшовицька революція. І вже червона навала насувається на Україну, вона нищить все на своєму шляху, ламає, рубає. І він вже не хазяїн, а куркуль. І байдуже, що все нажив своїми руками. Всіх зрівняють під одну мірку. А у 1929 році обкладе нова влада податком, і він все віддасть до останньої зернини, не залишивши навіть на посів.
Як змінювалася влада, якою була класова боротьба і як активізувалася національна свідомість українців... Автор так обдумливо змалює кожного: будь він бідним, багатим, радянським ідеалістом, чи пристосуванцем до нової влади, або ж духовенством, яке у всі часи маніпулює громадою.
Для мене важливим було не лише прочитати нове видання твору, а й співставити тексти..."
Коментарі
Дописати коментар