"Слово овіяне романтикою"

Яновський Юрій Іванович - український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст, ветеран Армії УНР. Народився він 27 серпня 1902 році на Хуторі Маєрове (тепер с. Нечаївка) на Кіровоградщині у родині службовця. Після церковно-парафіяльної та народної шкіл закінчив у 1919 році Єлисаветградське реальне училище. Понад три роки працював статистиком та інспектором у різних установах. Учився в Київському політехнічному інституті.

Твори Ю.Яновського друкують з 1924 року. У його доробку - збірка поезій "Прекрасна Ут", 28 книжок оповідань і нарисів, романи "Майстер корабля" (1928), "Чотири шаблі" (1930), "Вершники" (1935), "Жива вода" (1947), "Мир" (1956, 1956), п'єси "Дума про Британку" (1938), "Потомки" (1940), "Син династії" (1944). Першому критичному розгрому був підданий за роман "Чотири шаблі": автора звинуватили в націоналістичних ухилах, пропаганді буржуазного індивідуалізму та інших гріхах. Згодом те ж саме спіткало й "Живу воду" - та не тільки її.

Після першого виходу в світ "Вершники" були перекладені французькою мовою, що стало початком європейського визнання тогочасної української літератури. Цей твір, в якому романтично змальована трагедія народу під час громадянської війни, витримав шість видань. Загалом же твори видатного прозаїка перекладені десятками європейських мов.

Помер Юрій Іванович Яновський 25 лютого 1954 року у Києві та похований на Байковому кладовище.