"Життя триває"


- Читати? Під час війни?
- Яке тут може бути читання книг - коли безупинно читаєш тільки стрічку новин, а в голові вирують тривожні думки?
- Тут спати та їсти не можеш нормально, не те що читати...
Проте ми віримо, що гарна книга може стати справжнім порятунком для вас та ваших нервів. Спробуємо трохи відволіктися від сьогоднішньої реальності та хоча б ненадовго перенестися туди, де тиша та мир: де старий будинок мріє посеред заростів малини, де настає Різдво, де люди печуть кекси, сваряться та закохуються. І хоча, дочитавши книгу, знов повертаєшся в ту реальність, де зараз йде війна, проте читання заспокоює, вгамовує тривогу та повертає внутрішній спокій.
А у врівноваженому стані набагато адекватніше сприймаєш події, дбаєш про себе та рідних. Ясний розум та сталеві нерви наразі потрібні усім нам без винятку. Тож читаймо українською та наближаймо нашу перемогу разом!

Фредрік Бакман. Шляхи життя (видавництво "Книголав").
Фредрік Бакман перерахував 50 тисяч шведських крон для українських біженців, але це не єдина допомога. Його книжки стали для багатьох українців підтримкою. Всі книжки цього автора і під час війни користуються попитом.
У збірці "Шляхи життя" письменник зміг відповісти на головне питання – що означає бути людиною?  Щодня йти тим чи іншим шляхом. В одних місцях зупинятися, а з інших тікати. Інколи поспішати, а інколи намагатися запам’ятати кожну секунду. 
У цій збірці зіркового шведського письменника два оповідання: «І щоранку дорога додому стає все довшою й довшою» та «Справи твого життя». В одному йдеться про те, що найгеніальніші люди можуть втратити пам'ять, але при цьому не втрачають тепла в стосунках. А в другому – як одне знайомство може змусити переосмислити свої помилки і прийняти кардинальне рішення, яке врятує чиєсь життя. 
Кожен із цих текстів зворушує, викликає море емоцій і водночас спонукає задуматися про життя та його шляхи. Про великі й маленькі вибори, які нам доводиться робити під час своєї мандрівки життям. 
Про справжню цінність та сенс досягнень, перемог та невдач. Про жертовність, кохання, любов. І про смерть – про те, що відбувається, коли подорож закінчується.

Катерина Бабкіна. 
Мій дід танцював краще за всіх (видавництво "Комора").
Катерина Бабкіна - одна з найяскравіших українських письменниць - створила серію оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти яких знайомляться в школі першого вересня у перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя.
Ця книжка в першу чергу про сприйняття минулого та зв’язок поколінь: від двадцятих років двадцятого століття в Харкові і знищення театру Леся Курбаса, через Голодомор, Другу світову війну, дев’яності й кілька хвиль еміграції до 2014-  року початку сучасної російсько-української війни.
Це книга про втрати, бажання любові, самотність як наслідок або як причину. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим та вільним. 


Євгенія Кузнєцова. 
Спитайте Мієчку (Видавництво Старого Лева). 
Старий будинок, що заховався від світу в дикій малині, бабуся, діти, онуки і рудий кіт. Гарбузи та літо. Що іще треба для щастя?
Дві сестрички з кумедними іменами - Мієчка та Лілічка - вже дорослі, проте знов приїздять на літо до бабусі, покинувши велике місто та сподіваючись відпочити від проблем та прийняття рішень. Сховатися від усього світу у заростях малини та старих яблунь, у знайомому з дитинства будинку, зробити паузу довжиною в літо, згадати часи, коли в цій хаті було велелюдно, гамірно та весело.
Але усамітнитися не виходить: до старої хати починають з'їжджатися родичі: сестра Марта, яка чекає двійню від таємничого прихильника; мати дівчат - Марія; колишній чоловік Лілічки, котрий привозить їй дівчинку від другої дружини, а тоді й перший її чоловік, Роберто, разом зі своєю мамою-іспанкою та двома хлопцями. Персонажів все більшає, хата сповнюється голосами та життям, дикі хащі намагаються оповити дім, але він вперто видніється через зарості; на городі дозрівають гарбузи. У цій книзі є все: кохання та роздуми, легка ностальгія та гумор.  Літо йде та минає, а життя триває...

Герман Мелвілл. 
Мобі Дік, або Білий кит (видавництво "Фоліо").
Книга «Мобі Дік, або Білий Кит» Германа Мелвілла одразу не мала успіху у читачів, але згодом стала шедевром американської літератури. Неймовірне поєднання філософських роздумів, морських пригод та справжню людську драму. Понад десять екранізацій та один оригінал, який варто прочитати кожному.
Головним героєм став молодий та недосвідчений моряк Ізмаїл, який від свого імені веде історію. Разом із капітаном Ахавою він вирішив вирушити у небезпечну морську подорож. Їх ціль - знайти та знищити кита-альбіноса на прізвисько Мобі Дік. Навіщо йому це? За що він хоче вбити цю істоту? Хто отримає перемогу? Людина, яка хоче помститись, чи нестримна стихія? Хто виявиться сильнішим?..

Віктор Домонтович. Дівчина з ведмедиком 
(видавництво "Комора").
Один з найзагадковіших героїв історії української літератури - В. Домонтович, він же Віктор Петров, він же Віктор Бер. У цієї постаті багато облич та імен й не менше амплуа - письменник, літературний критик, філософ...
"Дівчина з ведмедиком" - інтелектуальний психологічний роман. Вчитель Іполіт Миколайович проводить приватні лекції для сестер Лесі та Зіни. Одна з дівчат - старанна, інша - постійно провокує запитаннями й приносить на заняття ведмедиків. Звісно ж, Іполіт Миколайович закохується в Зіну та вирішує одружитися. Проте, що насправді потрібно молодій та амбітній Зіні?
Цей захопливий і доволі екстраваґантний роман - блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у кризову добу.

Сара Джіо.  Фіалки в березні (в
идавництво "Віват"). 
Успішна молода письменниця Емілі Вілсон вирушає з Нью-Йорка на острів Бейнбридж, щоб навідати двоюрідну бабусю Бі. Дівчина пережила розлучення та творчу кризу, тож сподівається, що за межами мегаполісу зуміє опанувати свої думки й почуття. Однак життя на березі океану вже не таке безтурботне, яким здавалося в дитинстві під час канікул. Деякі мешканці острова неначе перебувають у мовчазній змові. Емілі захоплюється новим знайомим Джеком, але бабуся Бі всіляко виказує щодо цього невдоволення. 
До того ж дівчина знаходить дивний щоденник, який 1943 року належав якійсь Естер Джонсон. Поринувши в читання, Емілі вирішує, що мусить розібратися з таємницями минулого, своїми і чужими…

Читання - то справжній 
відпочинок для душі!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веймар: місто Гете і Шиллера"

"Мир на землі - це щастя і любов".

7 жовтня - Всесвітній день усмішки