"Катерині Перелісній - 120"

Катерина Перелісна (справжнє прізвище Попова) - українська письменниця з діаспори, яка полонила серця маленьких читачів усього емігрантського світу, а нині повернулася до рідної землі.
Вона народилася 2 грудня 1902 року в родині харківського робітника Федора Глянька. Правда, назвати Федора Хомича робітником, то означає не сказати про нього нічого, оскільки він був помітний громадський діяч: належав до Центральної Ради і Трудового Конгресу, брав участь у виданні українських книжок, у відновленні товариства "Просвіта", а ще був актором-аматором і адміністратором театру Гната Хоткевича, сприяв заснуванню української гімназії імені Бориса Грінченка, де згодом навчалася його Катруся.
Завдяки тій атмосфері Катруся з п'яти років розпочала своє "театральне" життя - грала мовчазні ролі дітей.
Дитиною Катруся була, як і всі діти: любила гратися в "Гусей", "Панаса" та "Відьму", ходити з колядкою на Різдво, вимальовувати великодні писанки, шукати чистої трави на Зелену неділю, стрибати через кропиву чи будяк на Купала.

Перші віршики та оповідання Катерини Перелісної друкуються в журналі для дітей , що виходив тоді в Харкові. Після гімназії вона працює в дитячому садку. Потім вступає до медичного інституту, та через тяжку операцію змушена його залишити. Згодом поновлює навчання, але вже в Харківському інституті народної освіти (нині університет) - вивчає українську мову та літературу.
Та надійшли сумні тридцяти роки. Ми аж тепер довідуємось, як багато людей було скарано за любов до України. Не минула така страшна доля й родини Катерини Перелісної: чорна паща в'язниці поглинула батька й чоловіка, а самій Катерині Федорівні заборонили друкуватися й відсторонили від улюбленої праці.

Хоча дивом-дивним батько й чоловік вибралися з в'язниці, та на рідній землі - чи то в Харкові, чи в Києві, чи у Львові - життя вже не було ніде. Тож у роки Другої світової війни Катерина Перелісна з батьком, чоловіком та малим сином Юрком покинула Україну.
Деякий час вони жили у Чехословаччині, потім у Німеччині.
Згодом родина перебралася до Америки, де Катерина Перелісна повернулася до вчительської праці й до літературної творчості - писала вірші, казки, оповідання. Активно друкувалася в журналі для дітей "Веселка", що там виходив, видала кілька книжечок ("Для малят - про звірят", 1952; "Ой, хто там?", 1954; "Три правди", 1967, 1969, 1994 - три видання; "Котикова пригода", 1972). Її читачами стали діти емігрантів усього вільного світу.

Поховавши на чужині батька, чоловіка й сина, Катерина Перелісна лишилася сама. Невиліковна недуга, відібравши в неї зір і пам'ять, упродовж багатьох років тримала її осторонь від усіх. Звістка про те, що вона стала членом Національної спілки письменників України не зворушила її свідомості.
Проживши тяжке, повне болю життя, Катерина Перелісна залишила нам світлу, добру й радісну спадщину прекрасних творів для дітей. Читаючи їх, ми навіть не уявляємо, що поруч із цим зворушливим світом лагоди й добра ступала доля мужньої талановитої жінки.
Померла Катерина Федорівна Перелісна 4 листопада 1995 році в Трентоні (штат Нью-Джерсі, США)..