"Б.Лепкому - 150"

У всій своїй багатогранній діяльності Богдан Лепкий насамперед – видатний і вельми плодотворний український письменник. 

Він народився 1872 році у родині священника на галицькому Поділлі, на хуторі Кривенькому біля с.Крегульця Гусятинського району Тернопільської області.

Батько його – Сильвестр Лепкий – був надзвичайно ерудованою людиною. Знав, як і більшість тодішніх греко-католицьких священиків, латинську, грецьку, староєврейську, німецьку і польську мови. Грав на скрипці, серйозно вивчав історію, літературу, народну творчість, живопис, музику. І сам творив, у літературних колах був відомий як письменник Марко Мурава.  Мати – Домна, дочка отця Глібовицького – гарно співала, акомпануючи собі на гітарі, і вправно малювала.  Від неї Богдан успадкував  неабиякий талант до малярства.

Після закінчення в 1891 році гімназії Лепкий навчався у Віденській академії мистецтв, відвідував лекції на філософському факультеті Віденського університету, став учасником студентського товариства “Січ”, брав участь у дискусіях на літературні і суспільно-політичні теми.  Згодом Лепкий успішно закінчив Львівський університет.

 У 1899 році в Кракові в Ягелонському університеті було відкрито лекторат української мови і літератури. Викладати ці предмети запросили Богдана Лепкого як авторитетного вже педагога  і літератора. Восени 1899 року Богдан Лепкий разом з молодою дружиною Олесею переїжджає до Кракова, де у 1925 році  отримує звання професора.  

Після окупації Польщі фашистською Німеччиною Богдан Лепкий втратив посаду в Краківському університеті, і становище його стало важким і непевним.

Взагалі, багато переживань випало на його долю в останні роки життя. Найперше – це смерть дружини Олександри, яка померла в 1937 році. Цю непоправну втрату Богдан Лепкий переживав дуже тяжко.

Також великим душевним ударом, що спричинився до інфаркту письменника, була окупація Галичини червоними “визволителями” та звістки про трагічну долю тисяч українських патріотів, що гинули від рук тих “визволителів”.  У Кракові ж німецькі окупанти, ліквідувавши університет, велику кількість професорсько-викладацького складу розстріляли. Богдан Лепкий дуже близько до серця прийняв втрату своїх колег і важко захворів.

Об’єм доробку Лепкого-письменника вражає. За кількістю написаного Богдан Лепкий поступається в українській літературі тільки Іванові Франку. Загалом творча спадщина письменника складає понад 80 власних книг, у тому числі, цикл романів “Мазепа”, повісті, оповідання, казки, спогади, збірки віршів та поем, а також переклади, літературознавчі розвідки, статті літературного та мистецького спрямування. 

З юності і до останніх літ Богдан Лепкий виділявся чуйним серцем і вразливою душею, що чутливо реагувала на всі обставини. Тому його твори надзвичайно зворушливі та сумовиті, як і життя рідного народу, як доля України, над якою щиро вболівав.

21 липня 1941 року Богдан Лепкий  помер у Кракові, де й був похований  на Раковецькому цвинтарі.