"Григорію Сковороді - 300"

"Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!"

Г.Сковорода

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в сотенному містечку Чорнухи на Полтавщині в простій козацькій сім’ї. Коли хлопцеві виповнилося сім років, батьки — Сава та Пелагея — віддали його в науку до дяківської школи. Восени 1734 року Григорій починає навчання в Києво-Могилянській академії. Паралельно з навчанням Григорій підробляв у хорі, а згодом юнак стає співаком придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни. Відтоді декілька років він буде мешкати в Санкт-Петербурзі та Москві.
Доля не об’їде його і надасть можливість поглибити освіту в європейських університетах. Жодних проблем зі спілкуванням у Сковороди не було, він вільно володів багатьма мовами: німецькою, латинською, розумів грецьку та давньоєврейську.
У жовтні 1750 року, сповнений нових вражень, але без копійки за душею, Сковорода повертається до Києва. Випередивши час зі своїми новаторськими поглядами на життя і процес виховання молоді, філософ-педагог на батьківщині так і не зміг знайти роботи, де б погодилися з його методикою. Своє покликання він знайшов у мандрах, у навчанні сільських дітей.
Людське щастя, що знаходиться в центрі уваги Сковороди-філософа, розглядається ним у зв'язку зі "спорідненою працею", тобто працею, відповідною природним нахилам людини. Другий принцип, що лежить в основі етичного вчення Сковороди - "рівна нерівність".
Серед сучасників Сковорода був дуже відомою в Україні людиною, його погляди обговорювалися у вчених колах, про нього писали в листах представники тогочасної еліти. В той же час його вірші-псальми співали на ярмарках лірники. Жодного твору Григорія Савича не було надруковано за життя, але майже в кожному інтелігентному домі були рукописні копії. Сковорода був одним з останніх представників згасаючої епохи бароко з її академіями, мандрівними спудеями, рукописними книгами, латиною і церковно-слов’янською мовою.
 Григорій Савич Сковорода помер 9 листопада 1794 в селі Пан-Іванівка (на сьогодні Сковородинівка Золочівського району Харківської області). Згідно переказам, за день до смерті він повідомив усім, що помре, переодягнувся в білий одяг, а на ранок відійшов у інший світ.
Як й заповідав філософ, на місці його поховання не встановлювали хреста - тільки камінь із написом: «Світ ловив мене, але не спіймав».