"Давидову А.І. - 95"

Народився Анатолій Іванович Давидов письменник 8 лютого 1938 року в селі Бочки біля Конотопа на Сумщині в родині сільських учителів. Ще в дитинстві хлопчик задивлявся на чудесні дива природи, його приваблювали її таємниці. А ще дуже любив батьків, із захопленням сприймав їхню таку важку, але й солодку вчительську працю. Тому Анатолій поєднав ці дві свої любові — обрав професію вчителя природознавства, Закінчивши Ніжинський педагогічний інститут, працював учителем у Краснянській середній школі Батуринського району на Чернігівщині.
У мандрах з дітьми рідним краєм і народжувалися книжки: “Ширшає видно­круг”, “Сонячні вершники”, “Експедиція “Сунична”, “Без креслень і кельми”, “Катамаран”, Знай, люби, бережи”, “Скарб”, “Голубий патруль”, “Со­нечко спить у дзвониках”, “Не так вже й тісно на землі”, Цілющий камінь”.
У цих книгах він показав не тільки дивосвіт рідної України, а й болючі проблеми його захис­ну. 
 Письменник у своїх тво­рах перегортає з дітьми сторінки природи і “Червону книгу», захищає своїм словом кожну її букву, кожен її рядок.
Мав Анатолій Іванович талант педагога, письменника й журналіста. Тривалий час він перебував на журналістській роботі, очолював відділ природознавства в редакції жур­налу “Знання та праця”, був головним редактором журнал “Барвінок”, директором видавництва “Молодь”. Останні роки працював у Кабінеті Міністрів України.
 В 1987 році за збірку оповідань “Сонечко спить у дзво­никах” письменникові було присуджено літературну пре­мію імені Лесі Українки. Повість “Цілющий камінь” відзна­чена премією імені Олени Пчілки (1997).
 Цікавою подією в українській літературі для дітей стала його казка “Про Озивайка, лісовий люд та їхні незвичайні пригоди".
На жаль, доля судила А. Давидову короткий вік — 64 роки життя.
Помер Анатолій Іванович Давидов 5 січня 2002 року в місті Києві.