"Митці України: В. Барвінський"

Барвінський Василь Олександрович — одна з яскравих постатей у мартирологу культури. Мало хто з національних митців здобув такий розголос: його ноти друкувались у провідних культурних центрах світу від Нью-Йорка до Відня й Токіо, а довго замовчувана музика знову повернулася на концертну естраду. Найцінніша частина спад­щини — камерно-інструментальні твори, в яких відобразилися нові музично-стильові ві­яння початку XX cmоллітя.

Василь Барвінський народився 20 лютого 1888 році в м. Тернопіль у сім’ї Олександ­ра Барвінського — посла до Віденського сейму, освітнього ді­яча та Євгенії Барвінської — піаністки й громадської діячки. З 1895 року до 1905 року навчався у Львові в консерваторії Галицького му­зичного товариства. Професію музиканта обрав за порадою М. Лисенка. Дуже плідним і новаторським у творчості В. Барвінського був празький період (1906—1914). Під час навчання у Празькій консерва­торії у В. Новака він створив фортепіанні опуси, що принесли йому найбільшу популярність: вісім прелюдій, цикл «Любов», «Пісня. Се­ренада. Імпровізація», Соната Cis-dur, «Українська сюїта», а також солоспіви на вірші Б. Лепкого «Вечором в хаті» та «В лісі», камерні ансамблі — секстет, два фортепіанні тріо та струнний квартет, «Українська рапсодія» та вокально-симфонічна сюїта «Українське весілля» для оркестру.

Наступний період (1915—1948) пов’язаний з практичною діяльніс­тю В. Барвінського на посаді директора Вищого музичного інститу­ту ім. М. Лисенка (від 1939 року — Львівської консерватори). У той час він створює музику для дітей і юнацтва.

Як визначний педагог-піаніст В. Барвінський створив за чверть сторіччя блискучу фортепіанну школу, багато сил віддавав громадсь­ко-просвітницькій та організаторській роботі — засновник Львівсь­кої спеціальної музичної школи-інтернату, один із засновників Со­юзу українських професійних музик у Львові, автор музикознавчих розвідок і критичних статей. Навіть у ро­ки Другої світової війни Львівська консерваторія, очолювана В. Барвінським, продовжувала діяти.
Останні роки життя стали трагічними для В. Барвінського: 1948 року митця було заслано до мордовських таборів, а його твори спалено на подвір’ї консерваторії за наказом партійного керівництва. Після по­вернення із заслання у 1958 pоці, він написав свою «лебедину пісню» — Фортепіанний квінтет, з якого особливо популярною стала друга частина «Молитва».
Василь Олександрович Барвінський помер 9 червня 1963 року та похований у Львові на Личаківському цвинтарі.