О. Вересаю - 220

                                    

Вересай Остап Микитович — славетний український кобзар, виконавець народних дум, псалмів і кантів, історичних, побутових, жартівливих і сатиричних пісень та танців. З-поміж інших співців-кобзарів, бандуристів та лірників вирізнявся манерою співогри, позначеною глибокою експресією і творчою індивідуальністю.
Народився Остап Вересай у 1803 році в с. Калюжниці на Полтавщині в родині незрячого музики-скрипаля. Успадкувавши від природи неабиякий музичний хист, співець, який рано втратив зір, учився основ народно-виконавської «школи» спершу в батька, а з п’ятнадцятирічного віку в кобзаря С. Кошового та лір­ника Н. Коляди. Успішно засвоївши непрості премудрості кобзар­ської науки, О. Вересай невдовзі розпочинає самостійне мандрівне життя по селах і містах, панських маєтках і ярмарках, граючи і спі­ваючи біля церков, на святах, вечірках. Незважаючи на важку долю сліпого, особисте життя його було порівняно щасливим, а дружи­на, Пріська Сенчук, нерідко правила йому за поводиря.
Діяльністю О. Вересая цікавилися Л. Жемчужников, І.Тобілевич, П. Чубинський, П. Куліш, Т. Шевченко, але поворотним і кульмінаційним моментом у його біографії стало знайомство з Миколою Лисенком. Науковий реферат «Характеристика музичних особ­ливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая», прочитаний Лисенком у Києві в 1873 pоці, і організовані ним в Санкт- Петербурзі концерти (1875), в яких брав участь О. Вересай, виклика­ли значний резонанс. Подарована у царському дворі іменна срібна табакерка стала предметом багатьох напівлегендарних пригод під час спілкування народного співця з владою. Виступи Вересая зав­жди мали великий успіх. Жандарми часто їх припиняли, навіть на­магалися заарештувати кобзаря. Від ув’язнення його рятувала саме та табакерка.
Понад сорок років, граючи на бандурі та співаючи, мандрував Остап Вересай містами і селами України. Він був професіональним виконавцем, який своєю творчістю не тільки заробляв собі на життя, а й виховував у слухачів патріотизм, почуття національної гордості за історію свого народу, високу духовність. Остап Вересай належав до співців-імпровізаторів, які щоразу привносили зміни до викону­ваного твору. Майстерність кобзаря, його артистизм справляли на слухачів незабутнє враження.
Помер Остап Вересай наприкінці квітня 1890 року. Похований у Сокиринцях.
Легендарна постать Остапа Вересая стала своєрідним симво­лом української нації, а результати його подвижницької співпра­ці з М. Лисенком заклали підвалини для розуміння глибинної су­ті кобзарства як явища автентичної культури українців й дали ключ до науково-виконавського відтворення кобзарства в сучас­них умовах.