"Славетні імена: княгиня Ольга"

 

Пам'ять про святу Ольгу шанують донині, адже вона віддала своє серце Христу за два покоління до хрещення Русі. Вона не боялася проголошувати серед язичників свою віру в Єдиного Бога. Ольгу було не тільки зараховано церквою до святих, але й канонізовано як рівноапостольну. Вона ввійшла в історію як велика упорядниця державного і культурного життя Київської Русі.

Ніхто не знає достовірно про походження Ольги. 903 року, приблизно в десятилітньому віці, дівчинку привезли до Києва, щоб заручити з 25-літнім Ігорем, сином Рюрика, який правив з 912 року, після смерті Олега. Цей шлюб був справою великої політики. Княгиня мала рідкісний розум і впливала на політику та міжнародні відносини Київської Русі. 

Подружнє щастя Ігоря і Ольги скінчилося 945 року, коли князь збирав оброк з підвладних племен, став жертвою власної жадібності. Ольга залишилась сама із сином Святославом, але вона жорстоко помстилася за свого чоловіка.

За роки правління княгиня заслужила звання "наймудрішої з людей". Піддані відчували її рішучість і державну розважливість. Ольга здійснила низку реформ, впровадила регламентацію феодальних повинностей, установила систему "погостів" для збору дані, які стали центрами торгівлі і культури.

Після прийняття християнства Ольга передала управління державою Святославу, а сама зайнялася вихованням онуків Ярополка, Олега і Володимира у дусі православ'я. Минули роки, і князь Володимир, названий у билинах Красним Сонечком, покінчив із язичництвом і охрестив Русь.

Майже до кінця свого життя (померла 11 липня 969 року) княгиня Ольга управляла Руссю, тому що Святослав багато часу проводив у походах. Коли 968 року князь воював на Балканах, їй навіть довелося витримати облогу Києва печенігами.

   Переказ назвав Ольгу хитрою, а церква  - святою. Літописець Нестор називав її зіркою, яка випереджає схід сонця над руською землею. Князювання княгині Ольги стало поворотом в історії Київської Русі, яка ввійшла в політичну систему християнського світу. Завдяки її мудрості держава не потрапила в залежність ні від Візантії, ні від Німеччини. М. М. Карамзін писав, що Ольга "опанувала кермом держави й мудрим правлінням довела, що слабка жона може іноді порівнятися з великими мужами".