"Августину Волошину - 150"
Августин Волошин народився 17 березня 1874 року в Закарпатті у сім’ї греко-католицького священика. Закінчив гімназію в Ужгороді, а 1896 року — теологічний факультет Ужгородського університету. Вже будучи священиком, у 1900 році, закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті і став викладачем Ужгородської вчительської семінарії. Згодом він понад 20 років був директором цього закладу. За час педагогічної діяльності створив і видав більш як 40 книг, переважно підручників і посібників для шкіл, на яких виховувалося кілька поколінь закарпатців. Він заснував і видавав газети «Наука» та «Село», серію дешевих книжок для народу. У 1920-х роках започаткував видання релігійного місячника «Благовісник», громадського тижневика «Українське слово» та педагогічного місячника «Учительський голос». Перу Волошина належать також вірші, оповідання, повісті, п’єси.
Ще на початку ХХ століття він долучився до політичної діяльності, він — ініціатор і засновник української Християнсько-
народної партії, яку очолював довгий час. Ця партія поступово залучила кращих представників українського національного табору,
боролася за права українців. У жовтні 1938 року українці, скориставшись вигідним політичним становищем в Чехословаччині, домоглися надання українському Закарпаттю — Підкарпатській Русі статусу автономного краю.
Для політичної консолідації у січні 1939 року, замість розпущених політичних партій, було створено єдину громадсько-політичну структуру — Українське національне об’єднання (УНО), яке на виборах до Сойму (парламенту) вибороло переважну більшість мандатів. З допомогою прибулих на Закарпаття відомих діячів Організації Українських Націоналістів (ОУН) у краї почали формуватися збройні сили — «Карпатська Січ».
Новий Сойм у березні 1939 року одноголосно обрав Августина Волошина президентом Карпатської України, прийняв Конституцію, національну символіку — синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» і крайовий герб, складовою частиною якого був Золотий тризуб.
У наступні дні, борючи опір вояків «Карпатської Січі», угорські війська окупували Закарпаття. Августин Волошин змушений був залишити рідний край. Відійшовши від політики, жив у Празі, продовжував педагогічну діяльність, став професором Українського Вільного університету, ректором.
У травні 1945 року радянські спецслужби підступно заарештували Августина Волошина, і по кількох місяцях він помер в одній із московських в’язниць.
Коментарі
Дописати коментар