В. Івасюку - 75

Володимир Івасюк - відомий український композитор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, чия творчість припала на 60-і роки XX століття. На жаль він прожив всього ЗО років. За своє коротке, але яскраве і творче життя він написав настільки популярні пісні, які принесли йому славу. Їх співають і досі. І найвідоміші з них - «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Балада про мальви», «Тільки раз цвіте любов», «Кленовий вогонь», «Мила моя», «Балада про дві скрипки», «Відлуння твоїх кроків» та багато інших.
Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 року у м.Кіцмань Чернівецької області. Із п'яти років Воло­димир навчався у Кіцманській музичній школі, а з 1956 по 1966 роки - у десятирічці. В 15-річному віці він створив у школі ансамбль «Буковинка», який виконував його перші пісні. Здобув вищу медичну освіту у 1973 році, закінчивши Львівський медичний інститут. Навчався у Львівській консерваторії у педагогів А. Кос-Анатольського, Л. Мазепи, проте не встиг її закінчити.
13 вересня 1970 року пісні «Червона рута» та «Водограй» прозвучали на всю Україну з Театральної площі Чернівців у передачі «Камертон доброго настрою» у виконанні автора та Олени Кузнєцової. Пісні Івасюка здобували перемоги в різних конкурсах, зокрема, «Пісня-71», «Пісня-72», «Алло, ми шукаємо таланти».
Його пісні звучать у музичних фільмах «Червона рута» (1971 рік) та «Пісня завжди з нами» (1975 рік).
У 1977 році у видавництві «Музична Україна» вийшла збірка «Пісні», в яку сам композитор включив 9 творів. За життя Володимир видав платівку-гігант «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару». Твори композитора і поета були в репертуарах ансамблів «Карпати», «Смерічка», «Червона рута», «Водограй», «Пісняри», а також співаків Лідії Відаш, Софії Ротару, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, зарубіжних виконавців, зокрема, польського ансамблю "Но то цо".
З 1976 року композитор активно працює в інструментальному жанрі. Написав музику до вистави "Прапороносці" за однойменним романом Олеся Гончара (режисер вистави Сергій Данченко), яку поставили у Львівському музично-драматичному театрі імені М.Заньковецької, а також до вистави «Мезозойська історія» для Дрого­бицького обласного музично-драматичного театру.
18 травня 1979 його було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Володимир Михайлович Івасюк похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року так і тепер.
Внесок Володимира Івасюка у розвиток української духовності важко переоцінити. І сьогодні його пісні звучать у різних містах нашої країни. Їм судилося довге і щасливе життя. Його музика вражає, дивує і зачаровує.