"Славетні імена: Анна Ярославна"

Анна (Агнеса) Ярославна — дочка київського князя Ярослава Мудрого, онука по матері короля Шотландії і Швеції Улофа III Скотконунга, дружина французького короля Генріха І, королева Франції. В історії цієї країни вона лишилася, як прабабка майже 30 францу­зьких королів.
Анна Ярославна народилася близько 1024 році. Отримала гар­ну освіту. Могутність і багатство батька — володаря однієї з найбільших держав того часу, гарна врода приваблювали королів і цісарів інших країн. У 1034 році її сватає швагер Генріха французького (пізніше цісар Генріх ІІІ), але через малоліття княжни з того сватання нічого не вийшло. У 1048 році до Києва прибули посли французького короля Генріха І прохати руки княжни Анни. Наступного року вона з великою свитою і багатим посагом прибула до Франції. У невеликому старому соборі Рейм­са відбулося вінчання та коронування Анни. Тоді вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім’я Агнеси.
Королева Анна привезла у Францію не тільки дорогоцінний посаг, а й високу культуру, її тут шанували і поважали. Папи Ми­кола II та Григорій VIІ писали до неї листи, в яких висловлювали шанобливу увагу. Папа Микола II відзначав доброту, благодій­ність, побожність Анни, просив її впливати на Генріха І. Грамота французького короля Філіпа I на користь абатства св. Крепіна в Суассоні, що містить автографічний підпис Анни Київської. 1063 р.
Після смерті короля у 1060 році Анна стає регентшею при мало­літньому синові Філіппі І — спадкоємцеві французького престо­лу. Збереглися підписи Анни слов’янською мовою, найдавніші зразки українського письма, на багатьох державних документах Франції. Ці підписи оточують хрести, які ставили неписьменні французькі барони — вищі васали Франції.
Незабаром Анна одружилася вдруге з графом Раулем де Креспі-Валуа. Заради Анни Рауль покинув свою дружину Елеонору, але шлюб був визнаний незаконним. Цікава характеристика, яку дала Елеонора в скарзі на чоловіка: «Королева Анна, — писала вона, — найчарівніша, найкраща серед жінок Франції». Це свідчить, що київська князівна не виглядала в Парижі як дикунка чи провінційна панночка. Втративши другого чоловіка, Анна по­вернулась до сина і знову стала регентшею, але вже не підписува­лася, як королева, а лише як «мати короля». Урочиста коронація Філіппа І відбулася у 1066 році, коли він досяг чотирнадцяти років. Згодом він одружився з Бертою Фрайзінгенською. Тоді Франція отримала нову першу даму, і Анна на початку 1070-х років поступо­во відходить від державних справ. Останній підпис її датується 1075 роком. Що сталося з нею потім — це історична загадка.
Деякі історики стверджували, що після відходу від держав­них справ Анна повернулася до Києва, де й померла. Але у XVII столітті було знайдено місце поховання королеви в одному з католицьких монастирів у Франції. Щороку 6 вересня у за­снованому нею монастирі у м. Санліс відправляється богослу­жіння за її душу, цей день вважається днем її смерті. Зберегли­ся фрескове зображення Анни в Софійському соборі у Києві та пізніше скульптурне — на порталі церкви св. Вінсента в м. Санліс.