"Михайлу Коцюбинському - 160"

Михайло Михайлович Коцюбинський – видатний український класик, якого називають імпресіоністом від літератури. Він народився 17 вересня 1864 року в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі.
Особливо шанують письменника на Вінниччині, в якій розпочався його життєвий шлях, та на Чернігівщині, яка стала місцем народження його найвідоміших творів. Два населених пункти України носять ім'я прозаїка – селища Коцюбинське на Київщині та Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині.
«Михайло Коцюбинський – це письменник-модерніст, який закладав основи модерної прози» – саме з таких характеристик починається біографічний опис про письменника в літературознавчих працях. Коцюбинського вирізняє передовсім новаторство. А воно потребує сміливості. А якщо ти ще й український письменник-новатор, який пише рідною мовою – то й впертості та готовності отримувати мінімальну плату за свою колосальну роботу. Про наполегливість Михайла Коцюбинського свідчить те, що до письменства, скоріш за все, його привів не вроджений талант, а наполеглива робота над собою.
В 1884 році, після виходу його першого оповідання, літературний критик порадив йому більше не займатися літературою. Ще через кілька років, юнак втратив можливість продовжувати навчання через складне матеріальне становище родини. Смерть батька, сліпота матері та відповідальність за родину, яка лягла на плечі Михайла не завадили хлопцю працювати та займатися самоосвітою, і в 1891 році Коцюбинський екстерном склав іспит на народного учителя.
Весною 1898 року Коцюбинський отримав роботу в Чернігівській земській управі, та в Чернігові ж зустрів і закохався у Віру Устимівну Дейшу, яка з часом стала його дружиною. Можна сказати, що історія подружжя Коцюбинських могла б лягти в сюжет повнометражного фільму про кохання, розлуку, сумніви та випробування, які постають перед уже сформованою родиною.
В 1903-1905 роках у творчості Михайла Коцюбинського почалася помітна криза, яка, за словами дослідників, не в останню чергу була викликана кризою сімейного життя.
Труднощі у сімейних стосунках призвели до того, що письменник почав шукати психологічного комфорту поза шлюбом. Так розпочався роман Михайла Коцюбинського з його колегою по роботі Олександрою Аплаксіною. Впродовж тривалого часу він листувався з Олександрою, думав про розлучення, однак так і не наважився покинути родину.
Провідним жанром малої прози М.Коцюбинського після 1901 року була соціально-психологічна новела. У 1906 — 1912 роках крім другої частини "Fata morgana" письменник створює новели "Сміх", "Він іде", "Невідомий", "Intermezzo", "В дорозі", "Persona grata", "Як ми їздили до Криниці", "Дебют", "Сон", "Лист", "Подарунок на іменини", "Коні не винні", образки-етюди "Хвала життю!", "На острові", а також повість "Тіні забутих предків".
За життя творчість Михайло Коцюбинський лишалася недооціненою, а його україномовні роботи приносили письменнику мізерні гонорари – не більше 200 карбованців за твір. "Доведеться пропадати. Служба ледве-ледве дає шматок хліба. А література!..Соромно навіть признатися представникові культурної нації. Єдиний спосіб - писати по-російськи, але коли я досі цього не робив, то вже тепер не зроблю…" – писав Коцюбинський у листах до друзів.
Помер Михайло Михайлович Коцюбинський 25 квітня 1913 року після довгої хвороби. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.
Вже після його смерті, українське літературознавство поставило його поруч з Іваном Франком та Лесею Українкою. Водночас, повість «Тіні забутих предків», в якій літературознавці не побачили класових проблем, не була оцінена сповна. У незалежній Україні творчий доробок Коцюбинського був переосмислений. Погляди, творчі поривання та ідеали Михайла Коцюбинського на цілі десятиліття, а може і століття, випередили свій час та дали поштовх для наступних поколінь українських письменників.