"Оскару Вайлду - 170"

Оскар Вайлд - видатний англійський письменник і критик, глава англійського ес­тетизму, відомий парадаксоліст.
Народився О. Вайлд (Оскар Фінгал О’Флаєрті Вїлс) 16 жовтня 1854 році у Дубліні (Ірландія). Син видатного ірландського хірурга, удостоєного титулу баронета. Мати Оскара Вайлда була поетесою. Тому атмосфера її літературного салону, в яко­му проминули юні роки майбутнього письменника, спра­вили на нього певний вплив.
У 1874 році юний Вайлд став студентом Оксфордського університету, куди він потрапив завдяки винятковій еру­диції у сфері античної поезії. Там він познайомився з есте­тикою Д.Рескіна і У.Пейтера. Після закінчення університету (1878) він зробив турне по Америці, читаючи лекції про мистецтво і сучасну англійську літературу. Повернув­ся письменник до Лондона, збагачений новими враження­ми, зустрічами із знаменитими американськими письмен­никами — В.Вітменом, Марком Твеном, Г.Лонгфелло.
Свої художньо-естетичні переконання, свій символ віри Вайлд виразив у книзі “Задуми”. Вона була видана у 1891 році і до неї увійшли трактати, написані раніше: “Істина ма­сок”, “Занепад мистецтва брехні”, “Критик як художник”. У цій книзі — уже сформований естетизм Вайлда, що ґрунтується на парадоксальному утвердженні вищості мистецтва над дійсністю.
Початком творчих пошуків Оскара став вихід поетичної збірки “Вірші” (1881). Ранні його вірші позначені впливом імпресіонізму, в них виражені безпосередні враження.
Першим значним досягненням Вайлда-письменника стала книга “Щасливий Принц та інші казки” (1888), після якої з’явилася друга збірка казок “Гранатова хатина” (1891). Казки Вайлда під­креслено літературні, а деколи навіть сентиментальні, але вони захищають мораль шляхетних і чесних людей. У цьому ж році виходить і збірка оповідань “Злочин лорда Артура Севіля” та роман “Портрет Доріана Грея”. Бажаної слави письменнику вони не принесли. Тільки 1892 — 1895 роки стали для Вайлда роками бурхливого тріумфу. Одна за одною з’являються на сцені його п’єси “Віяло леді Віндермір” (1893), “Жінка, не варта ува­ги”, “Ідеальний чоловік” та “Як важливо бути поважним” (1895), і до письменника приходить і слава, і багатство. Вайлд своїми п’єсами відродив мистецтво англійської комедії, повернувши їй національний колорит.
Блискучі перспективи Вайлда були неспо­дівано перекреслені судовим процесом над письменником за “моральні збочення”. Він був несправедливо засудже­ний до двох років каторги, його ім’я стало забороненим, книги були вилучені з усіх бібліотек, п’єси зняті зі сцени. Після відбуття ув’язнення у Редінзькій тюрмі, хворий і зламаний морально та духовно, Вайлд змушений був покинути Англію і під прибраним ім’ям поселитися у Франції, в Парижі, де зміг створити дуже небагато: знамениту і глибоко трагічну за своєю суттю “Бала­ду Редінзької тюрми”, “De profundis” та декілька книг.
30 листопада 1900 року у паризькому готелі свого давнього друга Оскар Вайлд помер.