"Сонячний класик дитячої літератури"

Небагато у світовій літературі видатних письменників, які б мали особливий талант - творити тільки для дітей. Тим приємніше, що серед них наш український дитячий письменник Всеволод Зіновійович Нестайко.
Народився письменник 30 січня 1930 року в містечку Бердичів на Житомирщині. На його дитинство випало багато страшних подій: смерть батька (він був розстріляний у 1933 році разом з іншими Січовими Стрільцями), голодомор 1933 року, Друга світова війна, Бабин Яр.
Саме рятуючись від страшного голоду, сім’я Всеволода переїхала до Києва. І з тієї пори Київ стає рідним містом для письменника: «І де б мені довелось побувати, нехай навіть у самих цікавих подорожах, коли я повернуся в Київ, серце в мені б’ється від радісного хвилювання при зустрічі з рідним містом».
Мама вчителювала, і тому малий Всеволод, який був в дитинстві хворобливою дитиною, часто залишався вдома один. Тому дитинство для хлопчика – це самотність. Сидячи у темному коридорі, він вимальовував у своїй уяві різних потвор та чудовиська. А потім, наперекір жахливим картинам починав вигадувати смішні історії. Отак і змагалися між собою жахи та жарти.
Та дитинство скінчилося в одну мить – почалася Друга світова війна. Хлопчикові було тоді одинадцять років. Мама не встигла евакуюватися, бо Всеволод знову захворів, і вони разом провели два роки у страшній київській окупації. Іноді стає моторошно від спогадів про ті часи. Як найстрашнішу подію письменник згадує трагедію Бабиного Яру.
Нелегкими, голодними були і післявоєнні роки Всеволода Нестайка. Але це були роки юності, роки студенства, роки навчання у Київському університеті, які запам’ятовуються на все життя.
Багато професій поміняв Всеволод Нестайко. Він був і столярем, і слюсарем, і візником, і репетитором… Як зізнався сам письменник, що свою професію він обрав «Саме тому, що дитинство моє перервала війна і довелося зазнати чимало гірких недитячих переживань… Мені захотілося писати для дітей – повернутися в дитинство і догратися, досміятися, дофантазувати разом з юними читачами».
Починаючи з 1956 року, коли побачила світ його перша збірка оповідань «Шурка і Шурко», і до нинішніх днів твори Всеволода Зіновійовича видавалися 136 разів загальним накладом понад два мільйони примірників. За шістдесят років творчості Всеволод Нестайко видав біля тридцяти книжок розповідей, казок, повістей, п’єс. Особливо популярними стали казки «У Країні Сонячних Зайчиків», «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків», «Неймовірні пригоди у лісовій школі», повісті «Одиниця з обманом», «П’ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах», «Пригоди Грицька Половинки» та інші.
Його найвідоміший твір - трилогія «Тореадори з Васюківки» в 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої і юнацької літератури внесений до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена, як один з видатних здобутків сучасної дитячої літератури.
На жаль, 16 серпня 2014 року  письменника не стало. Останні кілька років Всеволод Зіновійович дуже хворів і (через сліпоту) начитував своїй дружині Світлані цілі глави, але творчу роботу не покинув.
У своїх книжках Всеволод Нестайко створив для дітей світ, сповнений світлом та добротою, а також неповторним гумором: «Дітям обов’язково потрібні позитивні емоції. – казав письменник, - Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу. Незалежність України, як не дивно, залежить від української дитячої літератури. Якщо діти не читатимуть книжок українською мовою – вони не знатимуть рідної мови, не стануть українцями, і їм та незалежність буде до ґудзика».