"Уласу Самчуку - 120"

Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Волинської губернії у родині заможних себиблиотекилян. В дитинстві навчався в чотирикласовій вищепочатковій школі, а згодом у Кременецькій українській приватній гімназії імені Івана Стешенка. Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська з якого він дезертував та подався до Ваймарської Німеччини, де працював наймитом в одного міщанина. В 1929-1941 poках Улас навчався в Укpaїнcькoму вiльнoму унiвepcитeтi у Пpaзi, oднaк жoднoї ocвiти нe мiг зaкiнчити чepeз вoєннi події. Пoпpи цe письменник овoлoдiв п’ятьмa мoвaми.
У 1941 році в складі однієї з похідних груп ОУН Улас Самчук побував на Волині і в той же час почав працювати в м.Рівне редактором газети. Тиpaж piвнeнcькoї гaзeти «Вoлинь» пiд йoгo кepiвництвoм cягaв 60 тиcяч пpимipникiв у нeпpocтиx 1941-1942 poкax. Однак за критику політики фашистів в 1943 році був арештований. Після виходу з тюрми Улас Самчук багато подорожував Україною, близько познайомився з реаліями тогочасного життя окупованого Києва. Саме спогади письменника про той період, про зустріч з Оленою Телігою, про київське патріотичне підпілля знайшли своє відображення в романі "Чого не гоїть огонь", основним матеріалом для якого послужив збройний опір УПА спочатку німецьким, а потім радянським військам. У цьому творі Улас Самчук намагався осмислити місце та роль українців у глобальному світі, показати глибину української душі, яку в епоху великих потрясінь випробовували на міцність та у різний спосіб два тоталітарні режими.
Осмислюючи події далеко від України, автору не вдалося приховати ностальгію за рідним домом. Найвидатніший твір Самчука — трилогія «Волинь», де виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х років, що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного і державного становлення. Роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу.
Саме за трилогію "Волинь" українська еміграція пропонувала включити письменника в список претендентів на отримання Нобелівської премії з літератури. В силу цілого ряду причин, в числі яких відсутність у літератора паспорта та грошей на переклад, Самчук не був включений до переліку кандидатів.
У романі «Марія» (1934) відтворена трагедія голодомору на центральних і східноукраїнських землях 1932–1933 років, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
9 липня 1987 року Улас Самчук помер та був похований на кладовищі Святого Володимира в канадському місті Оквілл.