В її віршах історія народу
Ліна Костенко – одна з найвидатніших поетес сучасної України, справжній символ незламності духу та сили слова. Її творчість, наповнена глибокою філософією, патріотизмом і тонкою лірикою.
Костенко Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищів на Київщині в сім’ї вчителів. Змалку захоплювалася літературою та писала вірші. Після закінчення школи вступила до Київського педагогічного інституту, а згодом продовжила навчання в Московському літературному інституті, який закінчила у 1956 році.
У 1950–1960-х роках Ліна Костенко була однією з найяскравіших постатей в українській літературі. Як учасниця руху шістдесятників, вона відкрито підтримувала національну інтелігенцію та критикувала радянську владу. Через це її творчість була під забороною, а багато її поезій не допускали до друку. Попри це, Ліна Костенко не зрадила своїх переконань і писала "в шухляду". Її твори публікувалися за кордоном у Польщі та Чехословаччині, а в Україні розповсюджувалися через самвидав.
У 1973 році через активну громадську діяльність потрапила до так званих "чорних списків" режиму. Проте після зміни влади у 1977 році вийшла друком її збірка «Над берегами вічної ріки», а у 1987 році за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» вона була нагороджена Шевченківською премією.
У 1990-х Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України та відійшла від громадського життя. Лише під час Помаранчевої революції вона знову взяла активну участь у суспільному житті, підтримавши демократичні зміни в країні.
Ліна Костенко – авторка понад 20 поетичних збірок. Для дітей вона написала чарівну поетичну збірку «Бузиновий цар».
У 2010 році у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вийшов її перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», який став бестселером і розійшовся рекордними тиражами. У 2012 році в тому ж видавництві вийшла збірка вибраних віршів «Триста поезій», що стало найповнішим зібранням її творів за часів незалежної України.
Поезія Ліни Костенко перекладена багатьма мовами світу, зокрема англійською, польською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою.
Була визнана та нагороджена Шевченківській премією (1987), премією Антоновича (1989), орденом Почесного легіону (2022, Франція)
Сьогодні Ліна Костенко живе й працює у Києві, залишається моральним авторитетом для багатьох поколінь українців. Її вірші – це не лише література, а справжній голос народу, що не втрачає сили крізь роки.
У 1950–1960-х роках Ліна Костенко була однією з найяскравіших постатей в українській літературі. Як учасниця руху шістдесятників, вона відкрито підтримувала національну інтелігенцію та критикувала радянську владу. Через це її творчість була під забороною, а багато її поезій не допускали до друку. Попри це, Ліна Костенко не зрадила своїх переконань і писала "в шухляду". Її твори публікувалися за кордоном у Польщі та Чехословаччині, а в Україні розповсюджувалися через самвидав.
У 1973 році через активну громадську діяльність потрапила до так званих "чорних списків" режиму. Проте після зміни влади у 1977 році вийшла друком її збірка «Над берегами вічної ріки», а у 1987 році за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» вона була нагороджена Шевченківською премією.
У 1990-х Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України та відійшла від громадського життя. Лише під час Помаранчевої революції вона знову взяла активну участь у суспільному житті, підтримавши демократичні зміни в країні.
Ліна Костенко – авторка понад 20 поетичних збірок. Для дітей вона написала чарівну поетичну збірку «Бузиновий цар».
У 2010 році у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вийшов її перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», який став бестселером і розійшовся рекордними тиражами. У 2012 році в тому ж видавництві вийшла збірка вибраних віршів «Триста поезій», що стало найповнішим зібранням її творів за часів незалежної України.
Поезія Ліни Костенко перекладена багатьма мовами світу, зокрема англійською, польською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою.
Була визнана та нагороджена Шевченківській премією (1987), премією Антоновича (1989), орденом Почесного легіону (2022, Франція)
Сьогодні Ліна Костенко живе й працює у Києві, залишається моральним авторитетом для багатьох поколінь українців. Її вірші – це не лише література, а справжній голос народу, що не втрачає сили крізь роки.
Коментарі
Дописати коментар