Альфонсу Доде - 185

 

Альфонс Доде  — французький письменник. Народився 13 травня 1840 року в родині фабриканта шовкових тканин. Дитинство минуло на батьковій фабриці. Після революції 1848 року родина розорилася й переїхала до Ліона.

У 1856 році Доде закінчив ліцей і влаштувався класним наглядачем у колежі містечка де почав писати вірші. У 1857 році переїхав до Парижа, де почав працювати Жжурналістом. Його збірка "Закохані"  здобула схвальні відгуки.

З 1859 року співпрацював із газетою Фігаро, а згодом став секретарем герцога Морні. У цей час зацікавився прованською культурою, що позначилося на його ранніх творах. Особливої слави зажив завдяки збірці "Листи з вітряка", у якій описував побут Провансу з м’яким гумором і соціальними нотками.

У 1867 році одружився з поетессою Жулі Аллар, яка стала його літературною помічницею та став жити читсто літературною працею. Майже кожен рік він писав та віддавав у видатництво по одному роману. Перший роман "Малюк"  мав автобіографічну основу. Доде поєднував ліризм, іронію та соціальні мотиви, що стали характерними для його стилю.

У романі "Незвичайні пригоди Тартарена Тарасконського" створив гротескний образ прованського "Дон Кіхота". Книга стала популярною, породила два продовження і принесла письменнику широку славу.

Під впливом політичних подій 1870-х років Доде звернувся до соціальної тематики. Написав низку романів із підзаголовком "Паризькі звичаї" — "Фромон молодший і Ріслер старший", "Джек", "Набоб", "Королі у вигнанні", "Сафо" та ін. Ці твори критикують суспільство, мораль, політику, освіту.

Попри вплив натуралізму, Доде зберігав схильність до моралізаторства й романтичного тону. Його проза відзначається жвавими сюжетами, яскравими портретами і драматизмом.

Доде також писав п’єси, проте після невдачі "Арлезіанки" (1872) довго не звертався до театру. Лише наприкінці життя знову повернувся до драматургії.

У своїх мемуарах — "Тридцять років паризького життя", "Спогади літератора" — підсумував власний творчий шлях.

Помер Альфонс Доде в Паріжі 16 грудня 1897 році від наслідків захворювання на сіфіліс.

В Україні його твори відомі з кінця XIX ст., значно популяризовані Іваном Франком, який переклав романи і написав статті про письменника.