"Ернсту Гофману - 250"

 Ернст Теодор Амадей Гофман — один із найяскравіших талантів XIX століття, чия творчість справила колосальний вплив на світову літературу від епохи романтизму до наших днів. Майбутній письменник народився 24 січня 1776 року в Кенігсберзі в родині адвоката. Хоча він вивчав право і працював у різних офіційних установах, суха кар’єра чиновника не приваблювала його. Світ бюрократії та нескінченного паперописання був затісним для розумної, іронічної та всебічно обдарованої людини, яка понад усе цінувала мистецтво.

Становлення Гофмана як особистості збіглося з епохою Наполеонівських воєн. Під час служби у Варшаві він на власні очі бачив захоплення міста французькими військами. Власна матеріальна невлаштованість у поєднанні з трагедією всієї держави породила в його душі глибоку роздвоєність та специфічне трагічно-іронічне сприйняття світу. У цей період він активно спілкувався з відомими романтиками — Фуке, Шаміссо, Брентано — та видатним актором Людвігом Деврієнтом. Музика займала особливе місце в його серці: Гофман створив кілька опер і балетів, серед яких найважливішими є «Ундина» (за сюжетом Фуке) та музичний супровід до гротескних «Веселих музикантів» Брентано.

Активна літературна діяльність Гофмана розпочалася в Бамберзі між 1808 та 1813 роками, де він працював капельмейстером у місцевому театрі та давав уроки музики. Саме цей період дав поштовх до створення його найвідоміших шедеврів: новели «Кавалер Глюк», казки-феєрії «Золотий горщик», сатиричної повісті «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер», а також безсмертної різдвяної історії «Лускунчик і Мишачий король». Його творчий доробок збагатили збірки «Нічні етюди» та «Серапіонові брати», романи «Еліксири диявола» та «Життєві погляди кота Мурра», а також чотири томи «Фантазій у манері Калло».

Останні місяці життя письменника були сповнені фізичних страждань і фінансової скрути. Відчуваючи безпорадність перед земними обставинами, він шукав розради у вищих сенсах; недарма його останніми словами були: «Час подумати трохи про Бога...». Е. Т. А. Гофман помер 25 червня 1822 року, проте його спадок пережив багато поколінь. Його твори й сьогодні приваблюють читачів своїм таємничим, химерним і ніколи до кінця не розгаданим містично-казковим чаром.