КнигоТерапія
У воєнний час неможливо залишатися спокійним, але й панікувати не можна, потрібно знати ефективні техніки приборкання стресових ситуацій.
Пропонуємо вам один із видів арттерапії, який використовували ще в Давній Греції - книготерапію.
Низка досліджень доводить, що читання не лише розвиває в нас емпатію, а й заспокоює та допомагає впоратись з тривогою та роздратуванням.
Радимо вам кілька дуже різних за стилем і способом подолання стресу книжок. Чарівною пігулкою вони навряд чи стануть, але щось корисне і дієве точно підкажуть.
А ви помітили, що у подорожах час минає повільніше? Такий ефект виникає тому, що в незнайомих місцях ми фіксуємо увагу на не бачених досі речах. Ми перебуваємо тут і тепер, свідомо проживаючи свої враження. Покидаючи місто, до якого ви вперше прибули учора вранці, ви відчуваєте, ніби тут провели не два, а щонайменше п’ять днів. Таким способом подорожі продовжують життя. Читаючи цю книжку, ви побуваєте у містах кількох країн. А ще зустрінете знайомих і незнайомців, чий вплив на наше сьогодення важко переоцінити. Можливо, хтось із них уже був чи й досі є вашим таємним супутником, співрозмовником або опонентом. А хтось, можливо, несподівано простягне вам ключ, який ви шукаєте...
Сім’я, що втрачає дім, опиняється на хуторі під Києвом, серед безмежних фруктових садів. На позір звичайний будинок ховає чимало таємниць. Доньці доведеться швидко подорослішати. Матері - зустрітися з нав’язливим страхом смерті. Та найбільше випробування випадає батькові, письменнику, що вважає себе невдахою. Він має шанс нарешті стати визначним автором, та чим доведеться платити за такий дарунок долі? Це історія про пошук опори, коли втратив усе. Про травму, яка маскується, аж доки не оголиться у момент найбільшої вразливості. Про мистецтво і про жертви, на які можна піти заради нього.
Кожна людина має душевний стрижень, який є основою її особистості. Таке собі живе дерево, яке росте десь у глибині. І це дерево можна виростити й дочекатися плодів... а можна й убити.
Чеслава не одразу зрозуміла, що їй несила жити, зраджуючи себе. Мабуть, для того їй потрібно було знести втрату коханого, зраду та болісну образу...
Але, так чи інакше, щастя чекає на кожного з нас. Треба тільки набратися терпіння.
У житті Доріс залишилися дві речі. Одна - її щотижнева розмова по скайпу з американською родичкою Дженні, інша - спогади, які вона записує, зазираючи у червоний записник, який отримала у подарунок від батька в дитинстві. Усі ці імена, які приходять і йдуть. Які розривають серце на шматки і змушують пролити сльози. Коханці та вороги… Записник - тоненька книжечка, де майже всі сторінки закреслені, але кожна з них відкриває нову пригоду.
.jpg)
Кожного дня Матільда виконує одні й ті самі рухи: їде лінією 9, пересідає на лінію 1, виходить з підземки і піднімається на ліфті до офісу. Останні кілька місяців її перебування на роботі перетворилося на тортури, але вона не може піти, бо не наважується.
Кожного дня Тібо сідає в своє авто і вирушає за викликами на завдання термінової медичної допомоги. Він бачить біль і самотність, знає, що очікує в майбутньому його пацієнтів краще за них самих.
Дві фігури серед мільйонів інших, які одного травневого дня можуть перетнутися в цьому божевільному рацоні міста, що ніколи не зупиняється.
Ніжну Елену і запальну Лілу сусіди звикли бачити завжди разом. Навчатися, щоб стати багатими, - такою була їхня дитяча мрія. Але життя повело дівчат до неї різними шляхами. Розумниця Елена наполегливо здобуває освіту, а обдарована Ліла працює в сімейній взуттєвій майстерні, готуючись до весілля. Постійно змагаючись і зростаючи в цьому суперництві, подруги залишать однолітків далеко позаду. Проте в Італії 1950-х років вирватися зі світу невігластва, насилля і батьківського диктату непросто. Це наче гра, у якій Елена і Ліла зробили різні ставки. Яка з них переможе?
Коментарі
Дописати коментар