"Казковий чаклун"

 

Вільгельм Карл Грімм — видатний німецький філолог, фольклорист і казкар, ім’я якого нерозривно пов’язане з братом — Якоб Грімм. Він народився 24 лютого 1786 року в місті Ганау в родині юриста. Після передчасної смерті батька сім’я опинилася у скрутному становищі, однак завдяки підтримці родичів Вільгельм зміг здобути освіту: спочатку в Кассельському ліцеї, а згодом у Марбурзький університет, де вивчав право. Саме там під впливом професора Фрідріх Карл фон Савіньї у братів пробудився глибокий інтерес до історії німецької культури, мови та народної творчості.

Брати присвятили себе збиранню, дослідженню й систематизації усної народної спадщини. Вільгельм вирізнявся особливою увагою до стилю й художньої довершеності текстів. Він не просто записував казки, а ретельно опрацьовував їх, надаючи їм літературної виразності, зберігаючи при цьому фольклорну основу. Саме завдяки його редакторській праці казки набули тієї поетичної форми, яка зробила їх улюбленими для багатьох поколінь читачів.

Більшу частину життя він працював разом із братом: спочатку бібліотекарем у Касселі, пізніше професором у Геттінгенський університет та Берлінський університет. У 1837 році Вільгельм став одним із представників так званої Геттінгенська сімка — групи професорів, які відкрито виступили проти скасування конституції Ганновера. За свою громадянську позицію вони були звільнені та змушені залишити університет, що стало резонансною подією в інтелектуальному житті Німеччини.

Світову славу братам принесла збірка Дитячі та сімейні казки. Серед найвідоміших сюжетів — «Білосніжка», «Попелюшка», «Червона Шапочка», «Спляча красуня», «Рапунцель», «Гензель і Гретель». Ці історії стали основою для численних театральних постановок, ілюстрованих видань та екранізацій у різних країнах світу.

Окрім казок, Вільгельм зробив значний внесок у розвиток германістики. Разом із братом він працював над масштабною лексикографічною працею — Німецький словник, який став фундаментальним дослідженням німецької мови. Він також досліджував давньонімецькі героїчні епоси, середньовічні тексти та історію мови, закладаючи підвалини наукової філології.

За характером Вільгельм був м’яким, чуйним і більш схильним до літературної творчості, ніж до суворого наукового аналізу. На відміну від брата, він мав сім’ю, цінував домашній затишок і родинне тепло. Помер 16 грудня 1859 року в місті Берлін, залишивши по собі спадщину, що стала основою розвитку літературної казки, дитячого читання та історичного мовознавства.

Його життя — це приклад поєднання наукової глибини й художньої чутливості, що зробило ім’я Вільгельма Карла Грімма безсмертним у світовій культурі.