Івану Крип'якевичу - 140

Іван Петрович Крип'якевич — видатний український історик, громадський діяч, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1911 р.) та академік АН УРСР (1958 р.). Його науковий доробок став фундаментальним внеском у вивчення історії України, зокрема козацької доби.
Ранні роки та становлення
Народився 25 червня 1886 року у Львові в сім'ї священника. Протягом 1904–1909 років навчався на філологічному факультеті Львівського університету. Ще в студентські роки долучився до національно-визвольного руху та культурно-освітньої діяльності: у 1908 році заснував «Просвітній кружок» та співпрацював із товариством «Просвіта». Свій науковий шлях розпочав під керівництвом славетного Михайла Грушевського, ставши одним із найвизначніших його учнів.
У 1905 році почав публікувати наукові статті у виданнях НТШ. У 1911 році захистив докторську дисертацію «Козаччина і Баторієві вольності». Працював в Академічній гімназії у Львові (1912–1914), а також у гімназіях Рогатина та Жовкви. Редагував видання «Дзвіночок» (1911–1914) та «Ілюстрована Україна» (1913–1914), активно дописував до часописів «Літературно-науковий вісник», «Молода Україна» та ін.
У роки Першої світової війни, через окупацію Львова російськими військами, українські інституції були закриті, а вчений був змушений шукати випадкові заробітки. У 1918 році отримав призначення професором Кам'янець-Подільського університету, проте не зміг приступити до обов'язків через хворобу.
Іван Крип'якевич став одним із організаторів та професорів Українського таємного університету у Львові, де в умовах польської окупації викладав історію України та історіографію. З 1934 по 1939 рік викладав у Богословській академії у Львові. Після приходу радянської влади (з 1939 р.) очолив відділ в Інституті історії України АН УРСР і здобув звання доктора історичних наук.
У другій половині 1940-х років, на тлі ідеологічних репресій проти інтелігенції, вчений зазнав жорсткого цькування за свої попередні праці. У 1946 році його було переведено до Києва, а згодом, у 1948 році, він повернувся до Львова. Працював у Музеї етнографії та художнього промислу (1948–1951).  У 1951 році очолив новостворений Інститут суспільних наук АН УРСР.
Іван Крип'якевич увійшов в історію як автор фундаментальних досліджень, зокрема відомої «Історичної бібліотеки». Помер 21 квітня 1967 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.