Бернарда Шоу - 170

 Ім’я Джорджа Бернарда Шоу в свідомості читачів та глядачів усього світу нерозривно пов’язане з театром, хоча літературні критики й письменники часто давали діаметрально протилежні оцінки його спадщині: для одних він залишається найкращим драматургом ХХ століття, а для інших — лише пересічним автором. Майбутній реформатор театру народився в Дубліні 26 липня 1856 року в родині торговця зерном та вчительки музики. Через постійне пияцтво батька хлопчик не мав ні сімейного тепла, ні коштів на гідне навчання, тому через матеріальну скруту він так і не здобув системної освіти та був змушений тяжко працювати вже з п’ятнадцяти років. Проте обдарований юнак мріяв про літературу і згодом твердо вирішив присвятити себе творчості.

Шоу з власного досвіду знав, як важко бідній талановитій людині пробитися у світі, тому його глибоко турбувала соціальна та майнова нерівність, яка заважала особистості реалізувати свій потенціал. Оскільки у 1870-ті роки фаворитом публіки був роман, Бернард безупинно писав велику прозу та надсилав її в усі можливі видавництва, проте рукописи здебільшого повертали назад. Бурхлива натура Шоу вимагала щонайактивнішої публічної діяльності, тому в 1880-ті роки він з головою поринув у політику, ставши популярним вуличним промовцем. За свої виступи він ніколи не брав грошей, оскільки прагнув висловлювати власні переконання, а не торгувати ними. Саме з цієї причини свою першу п’єсу він написав з ідейних, а не суто мистецьких міркувань, фактично ставши біля витоків англійської політичної драми XIX століття.

Шлях письменника на світовий театральний Олімп виявився нелегким: деякі його твори забороняла цензура, а решту тривалий час не сприймала консервативна публіка. Перелом у кар'єрі Бернарда Шоу настав лише у 1898 році, коли він отримав солідний гонорар за п’єсу «Учень диявола», що з великим успіхом ішла на сценах США. Цей фінансовий успіх поклав край злидням і дозволив драматургу нарешті одружитися із «зеленоокою мільйонеркою» Шарлоттою Пейн-Таузенд. З початку ХХ сторіччя Шоу визнали одним із провідних драматургів світу, і за 70 років своєї творчої діяльності він створив безліч блискучих п’єс, серед яких справжньою перлиною став «Пігмаліон», написаний у 1913 році спеціально для видатної англійської акторки Стелли Патрік Кемпбелл. Життя великого майстра слова обірвалося 2 листопада 1950 року у віці 94 років у його власному маєтку в Гартфордширі, проте він назавжди збагатив світову культуру, перетворивши сцену на майданчик для дискусій, великих ідей та глибоких почуттів.