Івану Дзюбі - 95

Іван Михайлович Дзюба —   український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, активний учасник руху за незалежність України, дисидент.

Народився Іван Дзюба 26 липня 1931 року в селищі Миколаївка на Донеччині. Вищу освіту здобув у Донецьком педагогічному інституті, а згодом — в аспірантурі Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (у якій з роками став дійсним академіком). Друкуватися почав із 1959 року, працюючи у провідних видавництвах та періодичній пресі. За своє життя вчений написав близько 400 наукових праць. Ще в молоді роки кожна його публікація ставала гострою, полемічною подією в літературному житті. Через свою безкомпромісність Дзюба швидко потрапив під приціл радянських спецслужб: у 1963–1964 роках його звільнили з роботи за «неблагонадійність», а у 1965 році він написав свій головний трактат — «Інтернаціоналізм чи русифікація?».  Наслідки для автора були суворими: після хвиль цькувань та виключення зі Спілки письменників України, у 1972 році Івана Дзюбу засудили до 5 років таборів за «антирадянську діяльність», хоча через важку хворобу на сухоти його звільнили з ув’язнення за півтора року.

Попри репресії та тиск системи, Іван Дзюба вистояв, не втративши гостроти свого проникливого слова. Доба «перебудови» та відновлення Незалежності України відкрили новий етап у його біографії. У вже вільній державі він масштабно реалізував свій потенціал: у 1990-х роках працював головним редактором легендарного журналу «Сучасність», у 1992–1994 роках став другим в історії Міністром культури України, у 1999–2001 роках очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка, а також став одним із засновників та співголовою редакційної колегії «Енциклопедії Сучасної України». Іван Дзюба ніколи не зраджував своїм ідеалам і принципам, до останніх днів залишаючись авторитетним «голосом совісті» української інтелігенції.

За видатні заслуги перед державою та нацією Іван Михайлович був удостоєний найвищих нагород: звання Героя України (з врученням ордена Держави), ордена Свободи, став лауреатом Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, премій імені О. Білецького та імені В. Вернадського. Серце великого мислителя зупинилося 22 лютого 2022 року в Києві, за два дні до початку повномасштабного російського вторгнення. Проте його Слово, його боротьба проти русифікації та колосальна інтелектуальна спадщина залишаються потужною зброєю та дороговказом для України й сьогодні, у 2026 році.