"Суверені та незламні"
16 липня — особлива дата в календарі української державності. Цього року ми відзначаємо 35-ту річницю з дня ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
Сьогодні, коли ми виборюємо кожний сантиметр своєї землі, цей документ сприймається зовсім інакше. Це не просто сторінка з підручника історії. Це був перший сміливий, юридично оформлений крок нації, яка вирішила вийти з тюрми народів.
Уявіть собі літо 1990 року. Радянський Союз іще існує, комуністична партія все ще намагається тримати контроль, а в повітрі вже пахне незворотними змінами. Тодішня Верховна Рада УРСР була далеко не однорідною, але суспільний тиск і прагнення свободи виявилися сильнішими за радянську догму.
За ухвалення Декларації проголосували 355 депутатів — абсолютна більшість. Це був справжній політичний прорив.
Документ містив положення, які для радянського керівництва в Москві стали справжнім шоком:
Народ — єдине джерело влади. Декларація чітко зазначила, що від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада України. Жодна «союзна» структура більше не мала права вирішувати долю українців.
Економічна самостійність. Україна задекларувала своє право на власну частку загальносоюзного багатства, власну банківську, податкову та митну системи, а головне — на власну валюту.
Територіальна цілісність. У документі було чітко прописано: територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена чи використана без її згоди.
Сьогодні, через 35 років, ми чітко бачимо, що Декларація про державний суверенітет була не просто декларацією намірів — це був наш перший оборонний щит.
Тоді, у 1990-му, українці заявили на весь світ, що прагнуть жити в цивілізованому, демократичному та мирному суспільстві. Зараз ми продовжуємо платити надзвичайно високу ціну за те, щоб ці принципи залишалися нашою реальністю, а не просто словами на папері.
35 років тому ми обрали свій шлях. І попри всі намагання ворога повернути нас у минуле, цей рух у майбутнє вже нікому не зупинити.
Коментарі
Дописати коментар