Івану Багряному - 120

Іван Багряний (Іван Павлович Лозов’ягін) — видатний український письменник, публіцист і політичний діяч — народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка на Сумщині в родині муляра. Його справжнє прізвище — Лозов’яга, згодом зросійщене на Лозов’ягін. Початкову освіту здобув у рідному місті, у 1922 році закінчив Краснопільську художньо-керамічну школу, а впродовж 1926–1930 років навчався в Київському художньому інституті. Перші літературні спроби митця припадають ще на шкільні роки, коли він редагував учнівський рукописний журнал «Надія», а псевдонім «Іван Багряний» уперше з'явився на сторінках київського журналу «Глобус» у 1926 році.

У 1929 році світ побачила його перша поетична збірка «До меж заказаних», а справжньою сенсацією та викликом системі стала поема «Ave Maria» (1929), видана автором в Охтирці власним коштом. Твір одразу заборонили через відкритий протест проти свавілля радянської цензури в передмові, хоча 90% тиражу вже встигло розійтися. Життєвий шлях письменника проліг через сталінські катівні, табори ГУЛАГу, німецьку окупацію та повоєнну еміграцію. Переживши тиск двох тоталітарних режимів — комуністичного та нацистського, митець послідовно боровся за волю українського народу й свободу людської особистості.

Своєрідною вершиною його прози стали пригодницький роман «Тигролови» (1944, початкова назва — «Звіролови»), монументальний роман-протест «Сад Гетсиманський» (1950), що розкрив усю жорстокість сталінських репресій, а також роман «Людина біжить над прірвою» (1965), який висвітлює трагедію людини між двома нищівними ідеологіями. Творчість Івана Багряного залишається глибоко актуальною завдяки зображенню сильних, морально стійких героїв, чий бунт проти держави-загарбника й жорстокості світу утверджує незламність людського духу та національну гідність. Помер письменник 25 серпня 1963 року в місті Новий Ульм (ФРН).