Кочерзі І.А. - 145

Іван Антонович Кочерга — видатний український драматург, критик та перекладач — народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в родині службовця-залізничника. Через специфіку батькової роботи сім’я часто змінювала місце проживання, і лише в 1891 році остаточно оселилася в Чернігові. Тут юнак закінчив гімназію у 1899 році.
Згодом Іван вступає на юридичний факультет Київського університету Святого Володимира. Навчання в Києві, насичене мистецьке життя столиці та зацікавленість світовою літературно-театральною класикою (творами Гете, Гофмана, Метерлінка, Тіка, Скріба, а також фольклорними казками та легендами) остаточно сформували естетичний смак майбутнього митця. Повернувшись після здобуття освіти у 1903 році до Чернігова, він вступає на цивільну службу, а з 1904 року починає виступати з театральними рецензіями на сторінках місцевої преси. Перші власні п’єси Драматург писав російською мовою.
Початок 1920-х років став переломним у його творчій долі: Іван Кочерга свідомо переходить на українську мову. Попри те, що його мові спочатку була властива певна книжність, у ній відчувалася глибока органічність та виразніша естетична гнучкість.
У 1925 році драматург завершує п’єсу «Фея гіркого мигдалю», яку тогочасна критика трактувала як складну соціальну алегорію. Посправжньому ж епохальною подією стала драматична поема «Свіччине весілля» (1930), яка заклала міцний фундамент романтичної історичної драматургії в Україні. Разом із драми «Майстри часу» (1934) та «Ярослав Мудрий» (1944) цей твір увійшов до золотого фонду української літератури.
У 1930-х — 1940-х роках письменник активнісінько звертається до сучасної йому тематики, створивши понад десяток п’єс, у яких крізь призму гострих етичних, естетичних та філософських проблем досліджує внутрішній світ людини.
Під час Другої світової війни Іван Кочерга перебував у евакуації в Уфі, де редагував газету «Література і мистецтво» та працював в Інституті літератури АН УРСР. Повернувшись до звільненого Києва у 1944 році, він втілює свій давній творчий задум — монументальну історичну драму «Ярослав Мудрий».
Помер видатний драматург 29 грудня 1952 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.