"Фатальні жінки століть"

   Загадковий термін "фатальна жінка" (франц."la femme fatale") асоціюється в нас із образом жінки, яка володіє природною харизмою, стихійною жіночістю, почуттям впевненості і самодостатності. Такі жінки вміло маніпулюють оточенням, здебільшого чоловіками. Фатальні жінки змінювали життя не лише чоловіків, що були поруч з ними, але й світову історію. Заради них відмовлялися від престолу і створювали нові церкви, через них стрілялися на дуелях і здійснювали безумства.

   Однією з таких жінок була відома українська письменниця ХIХ століття Марко Вовчок (псевдонім Марії Вілінської). 

   Величність її постави, плавність рухів і незворушний спокій інтриґували й манили до неї чоловіків. "Яке піднесено-прекрасне створіння ця жінка!" — захоплювався Тарас Шевченко, присвятивши їй не один вірш. "Мовчущим божеством" називав її Пантелеймон Куліш. Він закохався до нестями, і, до речі, не без взаємності. Позбавлена з дитинства батьківського захисту й любові, у чоловіках Марія шукала перш за все надійної опори, наставника й учителя. Однак цих учителів воліла обирати собі сама.

   Цього разу її вибір зупинився на Іванові Тургенєві. Уславлений письменник переклав оповідання Марка Вовчка російською й написав до них схвальну передмову. Він кликав її із собою за кордон і переконував: саме там Марія зможе належно реалізувати свій талант. 

    Численні ж амурні історії Марії стають темою світських пліток по всій Європі. "Усі чоловіки божеволіють від неї: Тургенєв лежить біля її ніг, Герцен приїхав до неї в Бельгію, де його мало не схопили, Куліш через неї розійшовся із жінкою", — писала в одному з листів донька графа Льва Толстого. Через нещасливе кохання до письменниці застрелився польський хімік Владислав Олевінський.

   Настав час ревнувати Тургенєву: Марія закохалася в молодого юриста Олександра Пассека. Під Парижем вони прожили разом шість років. Та 1867 року Пассек помирає від сухот у Марії на руках. І вона вирішує повернутися до Росії.

  Черговий скандал викликав роман із критиком і публіцистом Дмитром Писаревим, який до того ж був троюрідним братом Марії. Коли під час прогулянки на вітрильнику Балтійським морем він загинув на її очах, за письменницею остаточно закріплюється слава фатальної жінки.

  Жінкою, перед чарами якої не могли встояти чоловіки, була й Марія Тарновська.

  Марія народилася 1892 року в Києві у сім’ї представника аристократичного ірландського роду графа О’Рурка. Подейкували, що у жилах О’Рурків тече кров самих королів Шотландії Стюартів, проте так це чи ні достеменно невідомо. 

  Та й цікавить нас не родовід Марії, а її неймовірна біографія справжньої фатальної жінки. Вона закінчила Інститут шляхетних дівчат, вийшла заміж за підприємця Василя Тарновського, та виявилося, що тихе сімейне життя не для неї. І вже після весілля вона продовжувала заводити коханців, крутити романи та провертати різноманітні афери — тобто вела себе доволі легковажно. Якось навіть її чоловік на дуелі вбив одного з її залицяльників і опинився на лаві підсудних, проте був виправданий. Щоправда, після такого стресу він вирішив, що життя з такою «гарячою штучкою», як Марія, не для нього – і подав на розлучення. 

   Але ще під час процесу розлучення Марія втекла в Італію з адвокатом свого чоловіка, де провернула чергову аферу: переконала одного зі своїх нових приятелів застрахувати своє життя на її користь на кругленьку суму, а іншого свого товариша вмовила його вбити і таким чином зірвала величезний куш. Але, на жаль для нашої героїні, ця історія стала відомою правоохоронним органам і Марію засудили на 8 років позбавлення волі. Проте відсиділа вона лише 5 і вийшла достроково. Часом жартують, що для цього вона звабила тюремника, але так чи інакше у рік свого звільнення вона відправилася до США з американським офіцером, а звідти через пару років — у Аргентину з аргентинським мільйонером. І, як не дивно, з ним вона щасливо прожила до кінця життя. 

   Про Евіту Перон весь світ дізнався після виходу на екрани голлівудського фільму за мотивами однойменного мюзиклу Ендрю Ллойда-Веббера і Тіма Раїса, де головну роль зіграла Мадонна.

   На авансцені історії вона вперше з’являється як коханка полковника Хуана Перона. Проте минуло трохи часу - і вона стала законною дружиною президента Аргентини. Та ким і де була Марія Ева Дуарте до цього, залишалося за запоною таємниці. Тому достовірна історія її життя починається лише з того моменту, коли вона влаштувалася на радіо. Кілька маленьких ролей у кіно виявили повну профнепридатність Еви як актриси, тому радіо стало єдиною можливістю для честолюбної дівчини, яка мріяла про акторську кар’єру. Звинувачуючи багатіїв і оплакуючи долю більшої частини аргентинців, передача "П’ять хвилин для народу" зробила ім’я Еви популярним серед простих людей. З цієї миті починається її стрімке сходження до вершини слави. У радіосеріалі "Героїні в історії" Ева, вже провідна актриса, озвучувала Жозефіну, Катерину ІІ, леді Гамільтон, Сару Бернар. Неабиякою мірою її успіхам сприяла підтримка впливових офіцерів; втім, і за іншими її перемогами завжди стояли чоловіки. 

   Знайомство з полковником Хуаном Пероном стало доленосним для Еви Дуарте. Вона була фанатично віддана чоловіку та його ідеям. Хоча Евіта була, безумовно, харизматичною особистістю, проте вона ніколи не висувала себе на перший план, більше того, завжди підкреслювала перевагу і першість свого чоловіка. Вона відмовилася від запропонованої їй посади віце-президента, і це було розцінено народом як вияв особистої скромності. Евіта вважалася захисницею знедолених і безправних, користувалася всенародною любов’ю, та навіть не любов’ю, а сліпим обожнюванням. 

   Після її смерті вдача відвернулась від Хуана Перона. Рейтинг його почав стрімко падати, без підтримки дружини він протримався у владі недовго.

  Про ці та інші цікаві сторінки з життя відомих жінок йшлося під час літературного доміно "Фатальні жінки століть".

  Як казав великий китайський філософ Лао Цзи, "надзвичайно прекрасні творіння на землі - жінки, квіти і метелики". Історії чарівних жінок, що дивували не лише чоловіків, а й весь світ, підтверджують його слова.