"Перлина України - свята Софія"

  Храм святої Софії (1017 - 1037), заснований і побудований великим князем Ярославом Мудрим, вінчав собою весь архітектурний ансамбль великокняжої столиці, гордо звівшись над навколишніми будовами. Він завершував адміністративну частину Києва.

   Зводили Софійський Собор найкращі майстри, які були добре обізнані з візантійською архітектурою. Храм зачаровував пишнотою та красою: мармур, різьблені кам'яні плити, настінне малярство, мозаїчна підлога, коштовна мозаїка.

   Величний храм святої Софії в Києві був кафедрою митрополита всієї України-Руси. В ній відбувались висвячення єпископів та церковні церемонії при вступі українських князів на великокняжий престол, тут приймали послів християнських держав, одружували княжих синів і доньок, хрестили княжат. Крім того, кафедра святої Софії була місцем поховання великих князів і митрополитів. У ній поховані фундатор кафедри великий князь Ярослав Мудрий (1054), його син - великий князь Всеволод (1093), онуки - князі Володимир Мономах (1125), Ростислав Всеволодович (1154). Тут же поховані митрополити і гетьмансько-козацької України та деякі митрополити Української Автокефальної Церкви.

  Софійський собор не зберігся до нашого часу в його первісному вигляді. За майже десять століть свого існування він був свідком багатьох подій і невпинної боротьби українського народу за свою незалежність. Внаслідок численних воєн і незгод храм зазнавав пограбувань і руйнацій, часом подовгу стояв порожнім. Велику відбудову кафедри розпочав митрополит Петро Могила. Остаточно оновлено церкву щедротами великого мецената українського мистецтва -гетьмана Івана Мазепи в 1690 - 1707 роках. З того часу собор святої Софії зберіг (за винятком західної частини) свій зовнішній вигляд у стилі українського бароко.

   Особливу цінність і мистецьку вартість становлять неперевершеної краси мозаїки та фрески ХІ століття. Особливо треба відзначити мозаїчне зображення Оранти та сцени Євхаристії у вівтарній частині храму. Поєднання мозаїк і фресок у єдиному ансамблі є характерною рисою храму. Цікавість викликає груповий портрет сім'ї Ярослава Мудрого.

   Загально-мистецька єдність інтер'єру кафедри святої Софії ще й зараз вражає своїм чарівним співвідношенням архітектурних форм та різноманітністю ефективних перспектив. Все це в своїй логічній єдності являє собою неперевершений і  ніде не запозичений синтез давньоукраїнського мистецтва, втілений в найдорогоціннішій перлині нашої національної культури - кафедрі святої Софії в Києві.