Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем, гинули за свою Батьківщину. Юні та сивочолі. Багатодітні батьки та одинаки. Заробітчани та кандидати наук. Абсолютно різні і такі схожі. Кожен Герой повстав проти насилля, несправедливості до своєї країни. Кожен здійснив особистий подвиг – віддав своє життя заради нової України. "Ми дякуєм вам, хлопці, за життя, Ми дякуєм вам, хлопці, за свободу. Пробачте нас. Пішли ви в небуття, Та більше не повернетесь додому... Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть, Ви не боялися нікого і нічого. Ви захищали своїх мам, жінок, дітей, Ви знали, що ви робите й для чого. Небесну Сотню прошу вшанувати, Небесній Сотні дякувать до скону. Це те найменше, що ми можемо віддати, Щоб ви відчули, як схиляємось додолу. Вас пам'ятати будемо завжди, Із вами будемо боротись за країну. За ту країн...